svekluxa

Піонери Українського Твіттеру

Куда ж нам пльіть (с) А.С.Пушкін

Піонером бути легко. Бо в піонери потрапляють люди, яким більше нема куди діватися. Вони сідають на корабель, прямують шукати Індію, опиняються в Америці, і, в результаті цієї похибки, улюбленці наших дитячих книжок стають «індіанцями».

Піонером бути важко. Бо кожна нормальна людина, навіть нездорова на голову, відчуває, наскільки це ненормально, коли здорові дядьки замість з кам’яними лицями бити в стіну цвяхи, місяцями лупляться в монітори: змагаються у віртуальних битвах, з’ясовуючи, якого року від українців виникли москалі та інші народи; чаклують в Семаджику, випробуючи його можливості у постінґу котів та голих жінок; прискіпливо рахують ЖЖ-френдів, міркуючи – чи є поміж них нещирі люди; щебечуть соловейком у Твіттері, замість писати звіти; погрожують перенести акаунт з ЖЖ на Blogspot, бо Путін з Довбойобом можуть у будь-який мент прикрити ЖЖ; потім у химерній надії підняти свою блогову карму у Небесному Яндексі, заводять Facebook, Вконтакте, Хабрахабр, Однокласники, Flickr, Рicasa, LastFm, Дайрі.ру, Дьорті.ру, в решті решт Вestpersons – бо ж, поки дають на дурняк, треба брати, а незабаром та за баром даватимуть блогерам гроші за рекламу Джоні Вокера, отоді на кожний блог по ящику і можна буде взяти.

Що ще з цього приводу сказати? На UkrTweet приїдуть профі інтернетреклами і провідні твіттеряни кириличного сегмента. Попадуть туди і люди, які щойно відкрили свій твіт-рахунок та спромоглися лише кілька разів прощебетати щось на кшталт «На улице оп’ять мєтьот метелица, чи не сходить м’ні знов на Аватар». Такий, принаймні, розподіл серед заявлених учасників.. юблохдло. Здається, цей «розгін» аж надто великий – метри можуть не знайти досить фахової аудиторії. Неофіти мають небезпеку ввесь баркемп проблимати очима, як не це не раз трапляється на заходах, що випереджують свій час.

Та хай випереджують.

Бо випередити час не страшно. Страшно працювати ретушером в комунальній газеті при міськвиконкомі (ця професія, газетний ретушер –це коли людина чорнилами домальовує на світлині густі брови, чи шкребе її спеціальним шкребком для досягнення особливого ефекту – досі збереглася у славному місті Суми).

То краще вже кудись попливемо.